Екологічні проблеми Тернополя

Стан повітряного середовища в Україні, як і в багатьох інших державах, незадовільний, а у деяких регіонах (наприклад, Маріуполь, Кривий Ріг, Запоріжжя та ін.) - вкрай загрозливий. Дик­тат центру тривалий час впливав на відповідну структурну дефор­мацію народного господарства, коли перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних і метало ливарних (металургійних, гірничорудних, хімічних), досить брудних і надзвичайно екологічно небезпечних галузей промисловості. Економіці України властива також висока питома вага ресурсних та енергоємних технологій, впровадження і нарощування яких у промисловості та сільському господарстві здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд.Злочинна діяльність всевладних монополій - одна з основних причин безпрецедентного радіаційного і хімічного забруднення величезних територій. Роки безконтрольної експлуатації багатств республіки призвели до того, що у багатьох районах забруднення повітря у десятки разів перевищує гранично допустимі норми. Хіба не вражають такі дані: територія України становила 2,7% колишнього Союзу, а шкідливих викидів на неї припадало майже 30% Це 17 млн. т шкідливих речовин, тобто по 300 кг на кожного жителя, а в деяких регіонах, наприклад Донецько-Придніпровські ця цифра становить 500 кг і більше (у Кривому Розі - 1,6 т на мешканця, тобто 10,1%о усієї кількості викидів в Україні).

Головним джерелом забруднення атмосферного повітря в Україні від викидів стаціонарних джерел є підприємства паливно-енергетичного комплексу - 36% від загального обсягу викидів, підприємства обробної - 35% та видобувної промисловості - 25%). Основними речовинами - забрудниками є оксиди вуглецю, азоту, диоксиди сірки, аміак, феноли, формальдегід, бензапірен. Хоч обсяги викидів забруднюючих речовин останнім часом, передусім через зупинку багатьох підприємств, зменшилися, проте в деяких промислових регіонах (особливо - в Донецько-Придніпровському вони і нині значно перевищують гранично допустимі норми.Одне з провідних місць у забрудненні атмосферного повітря належить автотранспорту - на нього припадає понад третина усього обсягу викидів забруднюючих речовин в Україні, а в деяких містах більше, ніж половина. Так наприклад, у 1999 році автотранспортом було вики­нуто в атмосферне повітря 1747,0 тис. т речовин-забрудників, що становить 30% загального обсягу викидів по країні. Понад 65% свинцю, 54% - оксиду вуглецю, 32% - вуглеводнів та 24% - окси­дів азоту від загальної для країни кількості цих речовин потрапля­ють в атмосферу завдяки роботі автотранспорту. Так, у Чернігівській області 1999 року викиди речовин-забрудників у зв'язку з роботою автотранспорту становили 85%, у Закарпатській - 84, Житомирській - 80, Одеській, Волинській - 77, Автономній Республіці Крим - 76, Чернігівській - 74, Херсонській - 73, Миколаївській, Тернопільській - по 66, Полтавській 58, Хмельницькій - 57, Рівненській - 55% від загального обсягу викидів по області.Протягом останніх років викиди в атмосферу забрудників автотранспортом поступово зменшувались. І все ж у багатьох містах України (Вінниця, Луцьк, Ужгород Житомир, Івано-Франківськ, Кіровоград, Львів, Рубіжне, Одеса, Ізмаїл, Полтава, Суми, Тернопіль, Новомосковськ, Павлоград, Світловодськ, Чернігів, Євпаторія, Севастополь Ялта) викиди автотранспорту становлять 60-92% від загальної кількості викидів по місту.

Особливе занепокоєння викликають понад тисячу шкідливих хімічних підприємств, більше половини продукції яких йде на експорт. Так, на Луганщині жителі прозвали "Бермудами" трикутник між містами Сєвєродонецьк, Лисичанськ і Рубіжне. Можна довго перераховувати "дива", що спостерігаються там з "ласки" хімічних підприємств. Зокрема, за 10 років подвоїлась кількість дітей які народжувалися тут з відхиленнями. Не кращий стан атмосферного середовища у всьому Донецько-Придніпровському регіоні Черкасах, Києві та Одесі.Економіка республіки не була орієнтована на такі "дрібниці", як турбота про екологічно чисте середовище, екологічно безпечні технології виробництва, здоров'я людей. Навіть зараз, коли здавалося б, усім зрозуміло, що господарювати, як раніше, згубно, - дізнаємося, що значну частину з виділених на нове будівництво коштів буде використано на спорудження екологічно небезпечних об'єктів. На своїй рідній землі продовжуємо господарювати не як справжні володарі національних багатств, а ніби тимчасові оку­панти.

Велику стурбованість викликає неблагополучна в екологіч­ному відношенні столиця України. Так, Київ, який, по суті, не має металургійної і видобувної промисловості, за загазованістю повіт­ря, в тому числі й автотранспортом, попереду таких промислових центрів, як Запоріжжя, Кривий Ріг, Харків, Макіївка, Комунарськ. Індекс забруднення в Києві у 6 разів вищий, ніж у Львові. Обсяги викидів продуктів промисловості й транспорту (насамперед, сірко­вуглецю, діоксиду азоту, фенолу й аміаку) постійно зростають і ся­гають вже 330 тис. т на рік. З понад 40 тис. промислових підпри­ємств і об'єктів міста лише третина має очисні споруди. Серед зліс­них отруювачів повітря - 5 гігантських ТЕЦ і десятки районних котелень із застарілою системою очищення (об'єднання "Київенерго"), виробничі об'єднання "Хімволокно", "Київпромарматура", за­води "Більшовик", "Вулкан", фанерний, хімічний, медпрепаратів, Дарницький вагоноремонтний, м'ясокомбінати та багато інших. Відсутність очисних споруд на зливовій каналізації призвела до за­гибелі річок (Либідь, Почайна, Дарниця, Сирець, Нивки). Один ли­ше завод хімікатів робить агресивні викиди в Дніпро об'ємом 6 тис. м на добу.

Проблеми з Тернопільським сміттям

Тернопільське сміття протягом кількох останніх років залишається однією з основних тем для обговорення. За нинішньої каденції міської ради вдалося частково зняти напругу в цьому питанні завдяки майже 700 тис. грн., які були з міського бюджету виділені Малашівській сільській раді. Однак, очевидно, проблему до кінця не вирішено. Цей висновок напрошується, вчитуючись у звернення, яке було направлене міському голові Тернополя (копія – голові обласної ради) і яке потрапило до редакції «Номер один».

Наразі, вислухавши думку багатьох фахівців даної сфери, останні схиляються до думки, що новий полігон, зважаючи на людський фактор, важко буде вибрати деінде, а тому вони ратують за налагодження дієвого порозуміння з малашівською громадою і мешканцями навколишніх сіл та підтримують ідею будівництва сміттєпереробного заводу на території тамтешнього сміттєзвалища. Відповідно, стверджують вони, буде змога використовувати цей полігон і в майбутньому для відходів, які не вдасться переробити, і завод частково буде переробляти вже існуючі відходи, або ж повертатися до ідеї облаштування полігону на території Миролюбівської сільської ради, де вже виділена ТОДА земля під ці цілі…

 

Тернопільська міська рада підписала протокол про наміри щодо побудови сміттєпереробного комплексу.

.Про це повідомили у прес-службі мерії.

25 липня міський голова Тернополя Сергій Надал зустрівся з головою Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Владиславом Каськівим. Тернопільська міська рада підписала протокол про наміри з Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України для реалізації у Тернополі проекту «Чисте місто». У його рамках в 2011-15 роках планують спорудити сучасний комплекс з переробки твердих побутових відходів.

Цей документ не створює взаємних фінансових зобов’язань. Тобто витрати на заходи та втілення конкретних ідей за Протоколом сторони несуть за свій рахунок, не маючи одна до одної жодних претензій. Термін реалізації заходів, прописаних у документі окремо для кожної сторони, – п’ять років.

- Державне агентство з інвестицій забезпечить розробку науково-технічної та передпроектної документації, здійснюватиме проект з будівництва комплексу на умовах державно-приватного партнерства. Також агентство допоможе залучити ефективного інвестора, оскільки прийматиме участь у підготовці та проведенні конкурсів з їх відбору та зробить презентацію проекту серед заможних людей не лише в Україні, а й за кордоном, – зазначив Сергій Надал.

Державне агентство з інвестицій також створює міжвідомчу групу, в яку увійдуть представники центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, вчених тощо. Ця структура контролюватиме додержання вимог закону з питань підготовки та реалізації проекту з будівництва сміттєпереробного комплексу у Тернополі.

Міська рада погоджуватиме з Держагенством з інвестицій розробку та здійснення будь-яких заходів у цьому напрямку. Зокрема, місцева влада як свої кроки для реалізації проекту визначила розробку та затвердження схеми санітарної очистки міста, програми поводження з відходами, надання дозвільних документів, формування інвестиційних запитів для реалізації проекту тощо. Також у планах – створення спеціалізованого підприємства з переробки твердих відходів, гарантії укладати договори на захоронення сміття на полігоні, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на його вивезення та використання комунальними підприємствами міста продуктів переробки відходів.

Після введення комплексу в експлуатацію міська рада проводитиме конкурси з переробки сміття – неперероблені тверді відходи захоронювати на полігонах з часом заборонять. Крім того, у процесі реалізації проекту «Чисте місто» проводитимуть громадські слухання, – повідомили у міськраді.

 Cвого часу Тернопіль називали зеленою оазою України. Втім, сьогодні місто цей статус втратило. А суперечки довкола сміттєвої проблеми безрезультатно точаться вже більше десяти років. Щоразу нова влада обіцяє вирішити її, однак досі все без змін. Як доказ цього, – сміття з Тернополя надалі вивозять у Малашівці, а сміттєпереробна лінія, як і завод, наразі «будуються» лише на словах. Як вважає керівник громадської ради при Тернопільській міській раді з питань екології, голова ГО «За чисте місто!» Антон Рекуш, питання сміття зумовлене, насамперед, політичними і фінансовими факторами. Окрім того, держава цій проблемі Тернополя не надає надто великого значення. Докладно про це – в ексклюзивному інтерв’ю Антона Рекуша для «Тернопільської липи».
- Яким чином громадська рада з екологічних питань долучається до вирішення проблем міста?
- Ідей у громадської ради чимало. Зокрема, є програма озеленення міста. Однак місцева влада говорить про недофінансування екологічної сфери. Тому наразі реальне втілення у життя будь-яких проектів впирається у кошти.
Також у нас є задум висвітлювати інформацію про екологічний стан міста, щоб люди знали про якість питної води, продуктів, стан загазованості повітря тощо. Приміром, всім відомо, що вода, яка тече з наших кранів, не відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Але відкрито про це ніхто не говорить. Утім, аналіз води має проводитися приблизно щоквартально по 72 показниках, а натомість, це здебільшого роблять по 20. Влада або «Тернопільводоканал» повинні хоча би давати поради тернополянам стосовного того, як її зробити придатною для вживання.
До речі, до складу громадської ради з екологічних питань входить представник педуніверситету Любомир Царик. За його словами, у вузі є лабораторія з ліцензованим обладнанням, де можна проводити екологічну діагностику. Проблема в тому, що її результати не мають офіційного статусу, хоча є достовірними. А задля аналізу стану повітря шукатимемо варіанти співпраці з гідрометеостанцією.
- Проблема сміття у Тернополі існує кілька років. На якому етапі її вирішення?
- Зараз турбує доля сортувальної лінії сміття, котру планують встановити, як мені відомо, у Зборівському районі. Тернопіль є одним із десяти міст України, включеним у проект, в рамках якого будуть побудовані сміттєпереробні заводи. Відтак, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, спільно зі Світовим банком, виділять для нашого міста 24 мільйони гривень. Однак як саме цими коштами розпоряджатимуться і на що їх витратять, особисто мені невідомо. Швидше за все, гроші буде спрямовано на сміттєсортувальну лінію, адже, щоб збудувати сміттєпереробний завод, потрібно щонайменше кілька десятків мільйонів доларів! А от сміттєпереробна лінія є економічно вигідним проектом, оскільки потім можна буде збувати сировину для виробництва вторинної продукції.
- Сміттєва проблема криє у собі політичне підгрунття?
- Гадаю, проблема сміття у Тернополі – це симбіоз політики і фінансування. Саме ці два важливих фактори призупинили її вирішення. Пригадую, за каденції діяльності попереднього мера, інвестори пропонували наступний проект: на території колишнього «комбайнового» збудувати сміттєспалювальний завод. Представники громадської організації «За чисте місто!», в тому числі і я, виступили проти такої ідеї. Адже діяльність сміттєспалювального заводу завдала би місту великої екологічної шкоди.
- Чому це питання досі не владнали?
- Якби центральна влада проявляла більше уваги та бажання питанню сміття в Тернополі, його би вже давно вирішили. Можливо, якимось інвестором готується потужний проект, що захопить половину, а той усю Україну?! Місцева влада таких глобальних проблем самотужки не вирішує. Проте наразі, як на мене, сміттєва проблема Тернополя державі не цікава.
- Сміття з міста надалі вивозять у Малашівці?
- Так, хоч це й несанкціоновано. На жаль, ситуація з вивезенням сміття є невтішною, але іншої альтернативи у цій ситуації поки що немає. Як мені відомо, з місцевого бюджету направляються значні дотації, доплати Малашівцям за вивіз сміття. Однак це питання треба обов’язково владнати, адже в селі суттєво зросла захворюваність на рак та легеневі недуги.
- Що можете сказати про культуру поведінки зі сміттям у нашому місті?
- Власне, такий захід, як День Землі, має сприяти вихованню та підвищенню рівня культури, зразкової поведінки людей з відходами власного споживання. Це, до речі, не менш важлива проблема. Раніше до цієї справи долучалася церква. Так, у селах священик призначав людей, які відповідали за чистоту конкретної території. Тому громадська рада з екологічних питань підготувала звернення до релігійних організацій різних конфесій, щоб церква на духовному рівні окреслила екологічні  проблеми.
Безумовно, до культури поведінки зі сміттям треба привчати ще змалечку. Ми звернулися до місцевої влади з пропозицією проводити в школах уроки екології, дитячі свята, концерти за участю популярних співаків чи музичних груп. Також було би добре, коли б соціальну рекламу на цю тематику транслювали місцеві телеканали. Адже проблему екології необхідно популяризувати, постійно говорити про неї.
Громадська рада вважає, зокрема, що потрібно збільшити кількість урн для сміття в місті. Так, у парку імені Шевченка сміттєві урни розташовуються через 300 метрів і більше, а варто, на нашу думку, – до п’ятдесяти. Саме такий варіант й пропонується у програмі благоустрою міста,до розробки якої громадська рада значною мірою долучилась. Але, з іншого боку, покласти обгортку від цукерки в кишеню, а потім викинути її у смітник, кожному з нас зовсім не важко, тому зрозуміло, що проблема не лише у відстані між урнами, а в рівні загальної культури. Люди повинні просто знати, що аби було чисто, потрібно не смітити!
- Чи прижилося у Тернополі нововведення щодо сортування сміття?
- Як на мене, то тернополяни ще довго будуть звикати до нього. До слова, німці до сортування сміття привчалися близько десяти років, а на популяризацію такого способу викидання відходів влада витратила мільярди доларів. На сучасних сортувальних лініях є спеціальні роботи, які цим займаються. Якби в держбюджеті знайшли необхідну суму, було би значно доцільніше та ефективніше придбати таку техніку.
Механізм привчити мешканців сортувати сміття є складним. Як один з можливих варіантів – це їхнє фінансове заохочення. Зокрема, можна безкоштовно видавати людям пакети для сміття. Однак треба врахувати, що мешканці невеликих квартир старого планування, скажімо, «хрущовок», навряд чи зможуть у себе в помешканні знайти місце для кількох смітників!
Завжди актуальним буде вирішенням цього питання за рахунок відсортовування від сміття органічних продуктів, які далі можна використовувати як добрива. Цю ідею громадська рада висунула на минулому своєму засіданні. Проте, як завжди, все впирається у відсутність коштів, але ми надалі будемо шукати шляхи вирішення цієї ситуації.
- Щоб зберегти природу на Землі, треба позбутися людства, – так невесело жартують космонавти. Як пояснити людям, що питання збереження чистоти довкілля перебуває в особистій компетенції кожного з нас?
- Проблема сміття, насамперед, існує у свідомості людей. Тому кожен має починати із себе, з власних вчинків. Скажімо, коли ми з друзями відпочиваємо на природі, обов’язково прибираємо сміття за собою. І переконаний, що якби всі так робили, повсюди було би набагато чистіше.
Громадська рада з питань екології подала ініціативу створити в місті екоінспекцію. Влада підтримала цю ідею, і ми власне вже розробляємо такий проект. Отож, це мають бути інспектори, які працюватимуть на громадських засадах. Вони будуть уповноважені шрафувати, притягувати до адміністративної відповідальності людей за поведінку, яка завдає шкоди довкіллю, інформувати населення про такі випадки через ЗМІ, навіть вивішувати імена порушників на білбордах. Такі дії, переконані, дадуть можливість додатково наповнювати місцевий бюджет.
Ще є ідея, присвячена проблемі газонів. Скажімо, ми відслідковуватимемо автомобілі, припарковані на газонах, і штрафуватимемо їхніх власників. 

Підвищення екологічної культури у повсякденному житті тернополян 

Екологія, екологічні проблеми, екологічне виховання та освіта, сьогодні ці та інші вирази, в яких вживається слово екологія, доводиться чути майже щодня. Ці слова ми чуємо на вулиці, мимоволі стаючи свідками чужих розмов, чуємо із екранів телевізорів та з динаміків радіо, читаємо про це в різноманітних друкованих ЗМІ, а про Інтернет, як то кажуть, і говорити не доводиться. Але разом з тим, що слово екологія ввійшло в наше повсякденне життя, і майже все населення в більшій чи меншій мірі є екологічно освіченим, ми бачимо, що екологічна ситуація в країні не те що не покращується, а й навіть можна сказати погіршується.

 Шукаючи причини цього, все більше і більше людей приходить до думки, що екологічну освіту та виховання потрібно розпочинати ще зі шкільного віку. Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…

Екологічна культура – складова частина світової культури, якій властиве глибоке і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті і майбутньому розвитку людства. Метою екологічної культури виховання є формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього природного середовища. Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з шкільної парти, одночасно з засвоєння положень загальної культури. У дітей ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Тому перед батьками та вчителями стоїть завдання сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління ереж за законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все ереж на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної людини.

 Подальший розвиток взаємодії в системі «людина-природа» вимагає опанування екологічною культурою не стільки тими, хто має безпосереднє відношення до природи та її багатств, а й тими, хто зайнятий у різних сферах діяльності, які, на перший погляд, далекі від природи.

Руйнуючи природні ландшафти в процесі виробництва, притупляючи при цьому власну екологічну свідомість, людина тим самим руйнує і свій духовно-моральний світ, позитивну поведінкову матрицю. Тому висока екологічна культура – екологічний стиль мислення, загальна духовна налаштованість на раціональне використання природних ресурсів, збереження природних ландшафтів і загалом навколишнього природного середовища (НПС) – має бути притаманна різним фахівцям – і фахівцю екологу, і конструктору літака, і пілоту, який ним керує.

Екологічна культура є регулятором екологічної діяльності, яка спрямована на гармонізацію соціоприродних відносин. Як стверджує О. Салтовський, екологічна культура є своєрідним «кодексом поведінки», який лежить в основі екологічної діяльності та екологічної поведінки, включає в себе культурні традиції, життєвий досвід, моральні почуття та моральну оцінку ставлення людини до оточуючого природного світу.

Екологічна культура включає в себе ціннісне ставлення особистості до природи, формування таких її моральних якостей, які стали б необхідними для прийняття рішень щодо розв’язання екологічних проблем. Отже, в екологічній культурі і, відповідно, в екологічній діяльності особистості важлива роль належить моральним компонентам. Без них на будь-якому рівні (локальному, регіональному, національному, міжнародному) неможливо гармонізувати відносини між людиною і природою. Загалом формування екологічної культури фахівців незалежно від їхньої спеціалізації грунтується на поєднанні освіти, виховання, знань і переконань .

Формування екологічної культури, гармонійних відносин людини й природи посідає в Україні особливе місце.  Згідно з результатами проведеного опитування серед школярів (графік 1) ЗОШ м. Тернополя, можемо дійти висновку що бесіди на тематику екологічної культури та екологічного виховання містять позитивний ефект. Чорнобильська катастрофа, високий рівень радіаційної, хімічної забрудненості довкілля привели до зростання захворюваності і смертності населення, скорочення тривалості життя, втрати величезної площі сільськогосподарських угідь, безповоротного зникнення окремих класів, родів та численних видів рослин і тварин. Тому ставлення людини до природи розглядається як важлива громадянська характеристика особистості. Ключову роль в досягненні цієї мети відіграє розвиток екологічної свідомості особистості (екологічний підхід до формування свідомості). У нього входить усвідомлення сутності екологічних законів; розуміння причин протиріч у системі «людина – природа – суспільство», усвідомлення причин невідповідності природних і соціальних законів; відчуття небезпеки глобальних екокатастроф і локальних екологічних криз; вибір морального способу доцільної діяльності, яка узгоджується з екологічним імперативом, пізнання себе і ставлення до себе і навколишнього світу як частини самого себе. Якщо для збереження себе людина повинна зберегти природу, то для охорони природи вона повинна розвинути себе.

Вивчення педагогічних умов екологічного виховання здійснюється на основі ознайомлення з теоретичними даними з наукових джерел, узагальнення передового педагогічного досвіду та власного досвіду роботи

Це зокрема, такі вимоги:

·         комплексний підхід до вивчення природи, з використанням міжпредметних зв’язків;

·         врахування вікових, індивідуально-психолгічних особливостей дітей;

·         організація безпосередньої діяльності дітей по охороні та поліпшенню природного середовища своєї місцевості під час навчальної та суспільнокорисної праці;

·         вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання;

·         вплив вчителів на вихованців власним прикладом бережливого, дбайливого ставлення до навколишнього середовища;

·         єдність дій усього колективу ДНЗ в екологічному вихованню дітей.

Соціальний проект «Підвищення екологічної культури в повсякденному житті тернополян» покликаний в короткі строки шляхом агітаційної, інформативної та роз’яснювальної роботи покращити екологічний стан міста завдяки покращенню екологічної культури його мешканців.

 Проект містить наступні напрямки свого втілення в залежності від соціальної групи на які спрямований.

Для школярів та студентів повинні проводитися тренінги та роз’яснювальна робота в школах з метою початку розвитку знань про екологічну культуру, закладаються основи поведінки та життя, гідного достойного громадянина.

В середній та старшій соціальній групі повинно здійснюватися розповсюдження знань про екологічну культуру та поведінку  шляхом поширення інформаційних буклетів з основною інформацією, закликами до збереження та відновлення природних екологічних ресурсів. Іншим шляхом поширення інформації повинні стати періодичні оголошення по міському радіо на авто зупинках з закликами збереження природи та поширення знань екологічного життя.

Дієву частину проекту складають наступні заходи:

• ·      створення та діяльність добровільної екологічної дружини «Чистий Тернопіль» для боротьби з забрудненнями міста;
• ·      проведення благодійних музичних фестивалів задля підтримки програми та фінансування окремих її елементів (розподіл ресурсів здійснює оргкомітет);
• ·      втілення конкурсу «Найчистіший мікрорайон», де буде шляхом спільного прибирання дворів та парків, висадження зелених насаджень здійснюватись регулювання та покращення екологічної ситуації в місті.  Переможці конкурсу будуть заохочуватись додатковими фінансовими вливаннями в розвиток мікрорайону Міською Радою Тернополя або її відповідними органами.

Таким чином, єдності природи і людини має відповідати єдність знань про природу і людину. Але якими б великими були наші знання, слід пам'ятати про незнання. Саме вони визначають шкідливі небажані наслідки людської діяльності. Успіхи науки не рятують нас від незнання багатьох аспектів життя природи, суспільства, самих нас. Від рівня екологічної культури людства, залежить вирішення проблеми глобальної екологічної кризи, збереження природних умов існування цивілізації. Лише висока культура особистості в її екологічному розумінні слугує гарантом збереження рівноваги в суспільстві й суспільства у природі.

 Круглий стіл "Підвищення екологічної культури суспільства – дієвий механізм вирішення екологічних проблем"

29 листопада 2012 р. в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання "круглого столу" "Підвищення екологічної культури суспільства – дієвий механізм вирішення екологічних проблем". В обговоренні взяли участь представники органів державної влади, політичних партій, міжнародних та неурядових організацій, науковці та аналітики, представники засобів масової інформації.

Засідання відкрив радник директора Національного інституту стратегічних досліджень Анатолій Качинський. У вступному слові він відзначив, що тема, винесена на обговорення, є надзвичайно актуальною. Добробут нашого суспільства безпосередньо пов'язаний з природним середовищем, а стан його залежить від ставлення до природи самих людей. Якщо проаналізувати низку публікацій, що з’явилися останнім часом, як зарубіжних, так і наших авторів,  то можна констатувати, що все людство опинилося перед лицем глобальних екологічних проблем, які визначатимуть не тільки політичну, військову, але й геополітичну ситуацію. Коли природні ресурси стають джерелом майбутніх військово-політичних конфліктів, підвищення екологічної культури суспільства, яке передбачає не тільки етичні, моральні обов’язки кожного з нас, а й суспільств, держав і людської спільноти взагалі, є вкрай важливою.  Питання екологічної культури повинні розв’язуватися в тріаді екологічне виховання, освіта та наука. Екологічна  культура повинна формуватися на усіх освітніх етапах. Питання екологічної безпеки набуває ваги безпеки особи, суспільних груп, національної безпеки. У цьому контексті, за словами А. Качинського, особливого значення набуває обговорення проблем екологічної культури з метою  визначення напрямів та ефективних механізмів для її формування. 

Завідувач відділу техногенної та екологічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Скалецький.

Критичний стан навколишнього середовища, загрози людині, суспільству, державі, людству у екологічній сфері не залишають сумнівів щодо необхідності докорінного перегляду форм взаємодії людини і природи. За оцінками ООН збитки, що наносяться довкіллю  до 2050 року можуть досягти цифри $ 28,6 трлн.

Про те, що відносини людини і природи не є оптимальними свідчать катастрофічні екологічні наслідки техногенних надзвичайних ситуації останніх років (Японія, Айка, Саяно-Шушенська ГЕС, Мексиканська затока, тощо) та втрати, яких зазнає людство від них. 

Декларування принципу панування людини над природою,  споживацьке ставлення до неї, ідеологічний тиск, нераціональне природокористування призвело до викривлення суспільної свідомості в аспекті сприйняття питань екологічної культури та екологічної безпеки.

В свідомості українського народу міцно закріпилася міфологема про надзвичайні природні багатства України, про практично невичерпні можливості «багатої та родючої української землі», про надзвичайно сприятливі для економічного розвитку держави запаси корисних копалин та можливості для необмеженого видобутку.  Такі стереотипи колективної свідомості призводять до нехтування питаннями екологічної безпеки в усіх царинах суспільного життя.

Загострення екологічної ситуації в Україні, масштаби негативного, деструктивного антропогенного впливу на навколишнє середовище, соціум та людину зокрема зобов’язує державу та суспільство формувати нову державну екологічну  політику, запроваджувати ефективний механізм її забезпечення на глобальному, національному та регіональному рівнях.

Неможливо вирішити ці проблеми лише технологічними новаціями, впровадженням ресурсо-енергозберігаючих технологій, заходами з охорони природи і законодавчим та нормативним регулюванням.

В Україні є нормативна база, відповідні владні структури, природоохоронна громадськість, екологічні партії і на кінець виділяються чималі кошти на природоохоронні заходи, однак ситуація принципово не змінюється на краще і навіть не стабілізується.

Причиною катастрофічного погіршення екологічної ситуації є насамперед низький рівень екологічної культури суспільства. Формування екологічної культури, як найважливішого фактора забезпечення екологічної безпеки держави, визнається як пріоритетний напрямок діяльності багатьма міжнародними організаціями та провідними державами світу. Це ж задекларовано і у національному природоохоронному законодавстві.

Логіка розвитку цивілізації підносить питання формування в контексті загальнолюдської культури екологічної культури до рангу домінантних, таких, що визначатимуть суспільно-політичне життя ХХІ століття.

Ніякі досягнення науки і техніки не можна назвати високоморальними, якщо вони завдають шкоди мільйонам людей і всій біосфері. Тому нам конче необхідна екологічна культура та мораль,  яка повинна визначити і об’єднувати в одне ціле освіту, творчість, науку і практику.  Екологічна культура є однією з засад безпечного майбутнього нашої унікальної планети, прогресу людства і щастя кожної людини.

Формування екологічної культури в умовах соціоекологічних трансформацій є не простим процесом, але водночас надзвичайно важливим.  На формування екологічної культури впливає багато чинників: суспільна свідомість, екологічне мислення, освіта, політико-правова база,  діяльність екологічних організацій та засобів масової інформації (ЗМІ),  моніторинг соціоекологічного балансу.  До переліку зазначених показників можна додати також і такі: екологізація всіх сфер життєдіяльності суспільства  (економіка, політика, право, освіта), об’єктивне висвітлення екологічної ситуації та прийняття раціональних рішень щодо її поліпшення, високий рівень відповідальності за екологічну політику як на індивідуальному, так і на суспільному рівнях, вміння суспільства адаптувати власні потреби до природних реалій.

Отже, при формуванні екологічної політики  в світі і в Україні значна роль відводиться екологічній культурі, на яку зазвичай покладається завдання сприяти  такому глобальному процесу, як переорієнтація людини (людства) на планетарні цінності: збереження ресурсів живої та неживої природи. Разом з тим, у багатьох міжнародних організацій, країн (в Україні теж) є досвід використання культури як реального механізму попередження екологічних і еколого-техногенних проблем. Мова йде про Концепцію культури безпеки. Цей досвід заслуговує на більш широке розповсюдження.

Не слід забувати, що український спосіб життя, традиції, українська ментальність значною мірою обумовлені землеробською культурою та мальовничою українською природою. І через формування екологічної культури, виховання підростаючого покоління та відновлення історичної пам’яті ми повинні відродити генетичну любов нашого народу до рідної землі.

Які необхідні першочергові завдання мають бути поставлені, яким шляхом та за допомогою яких інструментів вони мають бути вирішені, хто має виступити головними акторами формування екологічної культури суспільства – відповіді на ці запитання ми на цьому засіданні, сподіваюсь, спробуємо почути.

Голова Народної екологічної партії Валентин Сердюк відмітив, сьогодні обговорюється питання, що є найважливішим для нашого суспільства. На превеликий жаль сьогодні втрачено основи культури, відсутні найпростіші умови для проявів екологічної культури.  Сьогодні необхідно формувати екологічну свідомість усіх верств населення, включаючи владні структури. В. Сердюк відмітив, що усі гілки влади, політичні партії, громадськість повинні зайнятись цим важливим питанням – формуванням екологічної культури.

Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Іван Заєць наголосив на тому, що в новітній історії України екологічний рух точкою кристалізації національної культури на базі екологічного руху наприкінці 80- на початку 90 років. Нині  провідні держави світу освоюють стратегії сталого розвитку, адже нині лімітуючим  розвиток людської цивілізації капіталом є природній капітал, адже зрозуміло, що розміри планети скінчені.  В умовах, коли обмежуючим ресурсом є природній капітал, слід змінювати ідеологію його використання. Людство усвідомило цю проблему, тому і поставило на порядок денний питання про сталий збалансований розвиток, для забезпечення якого треба підготувати саму людину, сформувати певний рівень культури, який би працював в цьому напрямку. Провідним чинником формування екологічної культури в Україні крім освіти має стати національний звичай, національна традиція. Українцям завжди було властиве високе природо шанування, що відбилося не тільки в  повір’ях, прислів’ях, українському мистецтві. Не можна виховати сьогодні людину з високою екологічною культурою, якщо вона не опирається на національні традиції, звичаї, які формувався тисячоліття на цій території, бо ці звичаї формувались на перетині діяльності людини і природи.

Світ, коли говорить про екологічну культуру – ставить завдання навчати своїх громадян, дітей, державних службовців не тільки імперативам екологічного мислення, але й культурологічного мислення. І. Заєць відмітив, що на національному політичному рівні в нашій країні практично не працює комісія зі сталого розвитку, відсутня стратегія сталого розвитку, немає тієї головної точки на яку має орієнтуватися наша освіта. Крім того відсутня міжвідомча координація та стимулювання новітніх розробок у цій сфері.

І. Заєць наголосив на необхідності прийняття в нашій державі стратегії сталого розвитку та на її основі розробки стратегії екологічної освіти. Необхідно активізувати співпрацю з міжнародними інституціями та імплементувати їх документи у нашу політику, у наше законодавство, практичну діяльність. Такі кроки дозволять отримати дієві інструменти для розвитку не тільки української нації, але й всієї цивілізації.

Завідувач відділу суспільних проблем сталого розвитку ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України” Віра Куценко відмітила, що взагалі екологічна культура виконує певні функції – регулятивну, пізнавальну, прогностичну, світоглядну. Вона нагадала, що за висловами Сухомлинського: «Людину виховує людина, тому вихователям необхідно почати з себе». В. Куценко наголосила, що екологічна освіта має бути неперервною і виховання починати треба навіть не з дошкільних закладів, а з сім’ї.

Координатор проекту «Енергетика та навколишнє природне середовище» UNDP Сергій Волков зазначив, що основна проблема для України це не законодавство, а відсутність концепції сталого розвитку. С. Волков також відмітив, що на жаль, в Україні державний сектор та політичні партії питання формування екологогічної культури не визнають пріоритетними. Дещо краще ситуація виглядає в корпоративному секторі, про що свідчить членство   великих і середніх підприємств та корпорацій в Глобальному договорі ООН, відповідно до якого учасниками виділяються великі кошти на екологізацію своїх підприємств, і на виховання екологічної свідомості.

Доцент кафедри загальної екології та безпеки життєдіяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України Володимир Боголюбов відмітив необхідність впровадження елементів екологічної культури системно в усі екологічні науки. Зокрема, забезпечити доопрацювання та реалізації концепції екологічної освіти, як дієвого механізму формування екологічної культури.

Голова Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан зупинився на загрозах антропогенного навантаження та інструментах і заходах формування екологічної культури, від якої істотно залежить стан екологічної безпеки. Він відмітив, що екологічний імператив має стати базовою ідеєю суспільства. Серед першочергових завдань щодо вирішення проблем формування екологічної культури Я. Мовчан відмітив екологізацію освіти, що потребує прийняття закону «Про екологічну освіту», який має передбачити процес формування екологічної культури на усіх рівнях освітнього процесу. Також Я. Мовчан наголосив на необхідності відновлення дії Закону України «Про екологічну експертизу».

Докторант національної академіії державного управління при Президентові України Геннадій Рябцев наголосив на необхідності удосконалення законодавчого поля. В існуючому законодавстві наявні певні суперечливості, зокрема, це стосується неузгодженості Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» та «Енергетична стратегія України на період до 2030 року», відмітив Г. Рябцев. Основною причиною цього є відсутність єдиної стратегії соціально-економічного розвитку, яка б узгоджувала усі стратегічні документи.

Завідувач лабораторії гігієни атмосферного повітря та оцінок ризику ДУ "Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва НАМН України Олена Турос відмітила, що екологічна культура є невід’ємним елементом загальної культури. Зупинившись на проблемах  України у сфері довкілля та недбалого ставлення до навколишнього середовища, вона наголосила на доцільності використання досвіду інших країн щодо формування екологічної свідомості населення. О. Турос акцентувала увагу на необхідності перегляду та удосконалення існуючої законодавчої бази в Україні; перегляду методичних засад, стосовно формування екологічної культури та вибору конкретних інструментів для цього. Вона також відмітила важливість застосування моделі партнерства, яка передбачає участь усіх верств суспільства в процесі формування екологічної культури.

Доцент кафедри АС та ІТС Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Василь Бєгун наголосив на тому, що сучасний стан навколишнього середовища вимагає формування нової поведінки суспільства у сфері виробництва, споживання та природокористування. Визначальна роль у вирішенні цього завдання відводиться освіті. З огляду на те, що екологічна освіта в Україні проводиться на безсистемній основі, необхідно вжити невідкладні заходи щодо впровадження концепції «Екологічної освіти» (2001 р.). В першу чергу, це стосується введення в навчальні програми середніх і вищих навчальних закладів економічного спрямування екологічних дисциплін. Також В. Бєгун відмітив необхідність доопрацювання і затвердження Концепції сталого розвитку України та стратегії освіти для сталого розвитку.

Громада і місто 

Протягом року в Тернополі втілюють в життя проект «Громада і місто», який передбачає практичну участь представників громадськості у розвитку Тернополя.

Основна мета, яку вкладали в проект його розробники – МО «Гармонія-М» та ГО «Гуртом!» - створення передумов розвитку Тернополя як успішного сучасного університетського міста, спираючись на свідому активну громаду з високими духовними та етичними принципами.

На сьогоднішній день вирішити проблеми тернополян без відвертого діалогу з ними – крок в нікуди, переконані ініціатори проекту. Тому  за підтримки Тернопільської міської ради вони розвивають місто і громаду через прямий діалог з представниками громадськості.

«Реалізація проекту відбувається шляхом налагодження комунікацій між різними громадськими організаціями, владою, релігійними громадами, університетами і бізнесом. Під час обговорень (диспутів, круглих столів) учасники обмінювалися думками, формували проектні пропозиції щодо покращення розвитку міста. З міською радою був підписаний меморандум про спільні дії, виписано етичний кодекс учасників проекту, проведено диспути відповідних напрямків: еколого-оздоровчого у ТДМУ ім. І. Горбачевського; виховного у ТНПУ ім. В. Гнатюка; економічного у ТНЕУ; науково-технічного у ТНТУ ім. І. Пулюя», - зазначив керівник ГО «Гуртом» Ігор Ковалик.

Напрацьовані під час диспутів та круглих столів проектні пропозиції було оприлюднено під час підсумкової науково-практичної конференції «Громада і місто» 10 травня. За результатами конференції сформовано пакет пропозицій щодо Стратегічного плану розвитку міста до 2025 року та буде підписано резолюцію про координацію співпраці в процесі розвитку громади міста Тернополя.

Загалом місія проекту «Громада і місто» передбачає, розвивати  Тернопіль як університетське місто. Для втілення цього задуму створена між університетська науково-дослідна лабораторія розвитку міста  –  організація , яка займатиметься напрацюванням та координацією, а частково і  втіленням проектів розвитку громади міста в різних сферах.

Лабораторія потребує об’єднання кадрових ресурсів та практичних напрацювань науковців. Першим кроком у реалізації даного задуму є домовленості міськради з університетами, де магістри пишуть наукові роботи на теми розвитку міста. На сьогоднішній день уже є 200 таких робіт. Кращі з них були представлені на конференції (назви на сайті ) і будуть реалізовані в місті за підтримки спонсорів та влади.

Важливе завдання громади – зберегти місто екологічно чистим

 Враховуючи те, що через Тернопіль проходять численні велотуристичні маршрути, а в останні роки спостерігається активний розвиток велосипедного транспорту, постає потреба створення у місті туристичних велодоріжок.
Відповідний проект, розроблений науковцями педуніверситету, планують втілити у Тернополі протягом 2012-2015 років.
Його реалізація передбачає: визначення маршрутів руху, будівництво, маркування і розмітку велодоріжок, створення велостоянок і пунктів прокату велосипедів. Одним з кроків втілення проекту стане створення адмінодиниці з управління велорухом, залучення бізнесу до обслуговування велосипедів, доріжок та інфраструктури.
Реалізація проекту стане передумовою розвитку велосипедного туризму в Тернополі, а також дасть можливість суттєво зменшити транспортне навантаження на вулиці, скоротити споживання палива й  викиди вихлопних газів, покращити здоровя мешканців.
Значну роботу зроблено науковцями педуніверситету і щодо покращення екології міста. На даний час розроблено проект Оцінки екостану зелених насаджень міста, що передбачає також складання  оновленого кадастру зелених насаджень в Тернополі.
Це дасть можливість розробити плани реконструкції парків і скверів, інших зелених зон з використанням рослин, стійких до екологічних та природних умов міста, у тому числі покращити зовнішню привабливість вулиць та місць загального громадського користування.

http://www.gromada-i-misto.org/